Привіт, друзі!
У неділю в нас вийшла приємна прогулянка в парку. Хоча, насправді, вона була зовсім не запланована. Ми просто йшли до церкви з дітьми — і вперше за довгий час пішли всі разом: я, чоловік і всі діти.
Зазвичай так не виходить — особливо взимку, коли погода не сприяє, та й свого транспорту не маємо, тому доводиться розділятися. А цього разу була гарна весняна погода, тож ми доїхали маршруткою кілька зупинок і вже звідти пішли разом.
Після церкви купили кілька піц і вирішили посмакувати ними просто на лавочках у парку. Було дуже по-сімейному і весело. Ми всі добряче зголодніли, тож накинулися на піцу, як ті голодні вовки 🙂
Потім просто гуляли. Природа тільки починає прокидатися: на землі вже з’являються анемони та інші весняні лісові квіти, хоча поки їх небагато.
А от дерева ще зовсім голі — без листя. Але навіть у цьому є своя краса. Гілки переплітаються, розгалужуються, наче вени, що розходяться до найтонших капілярів.
Я завжди любила навесні дивитися вгору і фотографувати ці гілки на фоні синього неба. Вони справді нагадують кровоносну систему — тонкі прожилки під світлою шкірою.
І в цьому є щось дуже живе і водночас спокійне. 🌿
