Сьогодні - день весняного рівнодення. А це означає, що ніч ставатиме все коротшою, а день - довшим. Що спонукатиме нас більше працювати, і так само більше відпочивати, бо ж коротка ніч дозволяє спати всього кілька годин. Я з величезною ностальгією пригадую наші вихідні в цю пору, в часи, коли можна було спокійно поїхати відпочити на річку. Десна була нашим натхненням і енергетичним наповнювачем. Спали ми в палатці, лягали коли вже було зовсім темно, і прокидалися з першими птахами... Такої краси, такої чистоти і свіжості ніде не побачиш, тільки на світанку, на дикому березі річки.
А тепер ми живемо біля ставу. І хоча він зовсім мені не подобається, та все ж хоча б заради краси пейзажів я туди щоранку виходжу погуляти. Тим більше, коли в тебе є для цього прекрасні компаньйони: собачки. В мене - є. Всім рекомендую! 😉
Оці двоє живчиків додають стільки турбот, і разом з тим їх неможливо не любити! Не дивлячись на те, що вони вертляві і перезбуджені вічно, їх важко вчити, їм постійно потрібен рух і простір і вони копають цілі гряди канав, викопуючи мої квіточки та оголюючи корені кущів та дерев, - їх неможливо не любити! Чи то через те, що ці собачки такі малесенькі. Чи то за милі дитячі мордочки. Чи за постійне виляння хвостиком при зустрічі з нами. Не знаю. Я ніколи не тримала маленьких собачок. Та ось ці дві кубіти потрібно пошвидже прилаштувати в добрі роуки. Бо як звикну, то й не відпущу. Та й гуляти ж з кимось треба!😁
