Привіт, друзі. Наша зима, на жаль, триває. Хоч уже було кілька тепліших днів, зараз знову присипало свіжим сніжком, вдарив морозець — холодно. Все довкола біле, красиве, сніжне. Але ця краса зараз не надто тішить, особливо коли холодно й у багатьох будинках проблеми з опаленням, люди мерзнуть.
Русня й далі намагається нас знищити, б’є по тилу, бо на фронті особливих успіхів немає. Страждають мирні міста й села, електрики мало або немає зовсім — лише кілька годин на добу. Тож зима насправді вже не радує. Дуже хочеться весни.
Весною буде легше. Весна — це надія. Весна — це нове життя, це віра в те, що все буде добре. Хочеться вже милуватися пробудженням природи. І дуже хочеться вірити ще й у пробудження України, тобто пробудження всіх тих, хто приймає рішення щодо оборони та забезпечення держави. Хочеться, щоб вони були мудрішими, щоб краще підготувалися до наступної зими, бо, швидше за все, завершення бойових дій цього року не буде.
Нам потрібно бути готовими до подальшого опору і виживання. Зараз нам важко саме тому, що ми не готові. Я не знаю, що ще має статися, щоб ті, хто при владі, нарешті усвідомили: потрібно готуватися, а не, як завжди, сподіватися на «якось воно буде». Має бути чіткий план і його дотримання.
А поки що дивимося на ці зимові краєвиди з думками про весну.
