Вона прийшла, непрохана й неждана,
І я її зустріти не зумів.
Вона до мене випливла з туману
Моїх юнацьких несміливих снів.
Вона прийшла, заквітчана і мила,
І руки лагідно до мене простягла,
І так чарівно кликала й манила,
Такою ніжною і доброю була.
І я не чув, як жайвір в небі тане,
Кого остерігає з висоти…
Прийшла любов непрохана й неждана
Ну як мені за нею не піти?
(Василь Симоненко)
Моє продовження:
Моє продовження й дописане:
Піти туди, де не чекають?
Чи висміють щирі почуття?
Може жайвір високо все бачить?
Чи не лукавила коли кликала й манила?
Щоб серцю біль нову не причинила?
А може? А може це ілюзія була?
Зникали ці рядки в тумані,
Палкі слова, думки й почуття,
Поглядом поцілунок на прощання,
Їй у слід намалював,
Невзаємність віддалялась, розпізнав,
Мов сон, розсіявся й туман,
З туманом і я зникнув й сам...
22.10.2024