Мене назвали Меліса. Непогано звучить, особливо коли мої люди вимовляють звук 'с' протяжно, ось так - Мелісссаааа! Приємно, аж муркотіти хочеться.
У мене не було братиків та сестричок, виросла я у мами-киці одна. Але, не дивлячись на це, я не така велика, як всі дорослі киці. Але мені це не заважає гарно їсти та полювати на здобич. Як і мій ексклюзивний короткий та зігнутий набік хвостик. Він завжди допомагає мені тримати рівновагу. І коли на мишку потрібно напасти, і коли на тоненькій гілочці втриматися. А ще часто буває, на вулиці зустрічаю чужих собак. Тоді потрібно дуже швидко перестрибнути через паркан у безпечне місце. І тут мій маленький хвостик-кермо ніколи не підводить.
My name was Melissa. Sounds good, especially when my people make the 's' sound long, like that - Melissassaaaa! It's nice, you want to purr.
I didn't have brothers and sisters, I grew up alone with my mother. But, despite this, I am not as big as all adult cats. But this does not prevent me from eating well and hunting for prey. As well as my exclusive short and side-bent ponytail. He always helps me keep my balance. And when you need to attack the mouse, and when to hold on to a thin twig. And it often happens that I meet other people's dogs on the street. Then you need to very quickly jump over the fence to a safe place. And here my little tail-rudder never fails.
Маю і свого песика. Він дуже великий, але ми дружимо. Хоча при першому знайомстві мені було трішечки страшно. Адже Хенк підійшов до мене і почав загрозливо махати хвостом. А у нас, котів, це - сигнал невдоволення, і навіть агресії. Тому я швиденько побігла подалі від песика. А він хотів мене догнати... Не розгубилася, втекла до сусідів. А там Хенк мене вже не дістане.
Але з часом Хенк все рідше махав хвостом. І одного разу я його понюхала. Прямо в носик. І сіла поруч. Здивувало, що собачка навіть не думав нападати на мене. І з тих пір я точно знаю: якщо не біжиш від Хенка, то він тебе не образить.
I also have my dog. He is very big, but we are friends. Although at the first meeting I was a little scared. After all, Hank came up to me and started wagging his tail menacingly. And for us cats, this is a signal of dissatisfaction, and even aggression. So I quickly ran away from the dog. And he wanted to catch up with me... She was not lost, ran away to the neighbors. And Hank won't get me there.
But over time, Hank wag his tail less and less. And once I smelled it. Right in the nose. And sat next to him. I was surprised that the dog did not even think of attacking me. And since then I know for sure: if you don't run from Hank, he won't hurt you.
Ось так я розгадала і приручила великого нашого Хенка. Тепер ми часто чекаємо на наших людей, сидячи поруч на порозі дому. І мені затишно, і песику безпечно біля мене!😎😄🐈🐕
This is how I solved and tamed our big Hank. Now we often wait for our people, sitting next to them on the doorstep. And I feel comfortable, and the dog is safe next to me!😎😄🐈🐕
