Ранковий пейзаж у дворі зробив мій день. А можливо, навіть направив помисли про теперішній стан душі до змін на краще. Звісно, війна аж ніяк не сприяє позитиву. Події, що відбуваються щосекунди в Україні, заставляють стискатися серце від болю за рідну землю, за понівечені та знищені долі людей, за все те зло, яке творять російські загарбники з нами. Але опускати руки - значить, здатися. Що неприйнятно для кожної людини, яка любить свою маму, батька, сина чи доньку. Бо ми всі пов'язані життям у квітучій країні, де народились, виросли, де кохали та народжували дітей, де поховані наші пращури. Іншої у нас не було. І не буде. Саме тому ми і боремося за свою землю, за свободу та свій вибір майбутнього всієї країни.
Ось яким був ранок: ліхтар насправді не увімкнутий. Він просто віддзеркалює сонце. Не маючи енергії генерувати своє, він дарує нам віддзеркалене!
Оцей меседж вуличного ліхтаря беру для себе як напрямок, як жити в умовах повної обмеженості. Саме так: не маєш сил генерувати свою енегрію для близьких, - віддзеркалюй енергію інших. Тільки добру, позитивну. Яка піднімає дух, яка веде до нашої перемоги та мирного щасливого життя.