17 березня. Ще одним днем ближче до Перемоги. Час завмер, про дату та день тижня згадувати не приходиться: всі думки тільки про максимальне маскування від орків та про те, як прогодувати себе та хвостиків. Запаси їжі поступово вичерпуються, а надії на поїздку в місто все немає, як і надії на приїзд волонтерів з підмогою: орки продовжують обстрілювати всі дороги і всі автівки...
Історія цих подій, оприлюднена сотнями тисяч свідків після Перемоги, шокує все людство. Зрозуміти, чого руський чобіт ступив на нашу землю, неможливо. Тим паче, не вкладається в жодний мозок знищення ними наших міст та сіл, а головне - вбивство мирних жителів, включаючи дітей... Неймовірна жорстокість та цинізм не мають нічого спільного з поняттям людяності. Як тільки земля тримає цих виродків... Надіюсь, вона їх і поховає. Наша земля.
March 17. One more day closer to Victory. Time has stopped, the date and day of the week do not have to be mentioned: all thoughts are only about the maximum camouflage from orcs and how to feed yourself and tails. Food supplies are gradually depleted, and there is no hope for a trip to the city, as well as hopes for the arrival of volunteers with help: orcs continue to fire on all roads and all cars ...
The story of these events, published by hundreds of thousands of witnesses after the Victory, shocks all mankind. It is impossible to understand why the Russian boot stepped on our land. Moreover, the destruction of our cities and villages is not invested in any brain, and the main thing is the killing of civilians, including children ... Incredible cruelty and cynicism have nothing to do with the concept of humanity. As soon as the earth keeps these freaks ... I hope she will bury them. Our land.
Сьогодні в меню у нас - млинці. Хто з чим хоче: можна з вареннячком, можна до супчику, замість хліба. Або й просто так, теж смачно.
Today we have pancakes on our menu. Who wants what: you can with jam, you can have soup instead of bread. Or just like that, also delicious.
А ще мені вчергове пощастило з запасами харчів: знайшла шматочок замороженого сома! Саме того, трофейного, спійманого в Сорокошичах цього літа. Ось як буває... Згадалося, як наші друзі таких сомів ловили і відправляли в АТО, ще з самого початку, з 2014 року. І як я гордилася знайомством з такими хлопцями. А тепер сама собі сюрприз зробила: трофейний сомик став трофеєм окупації...
Пора потихеньку планувати виїзд на риболовлю після нерестової заборони. Щоб ще трошки пришвидшити час до Перемоги!
And I was lucky again with food supplies: I found a piece of frozen catfish! That's the trophy caught in Sorokoshichi this summer. Here's how it happens ... I remembered how our friends caught such catfish and sent them to the anti-terrorist operation, from the very beginning, in 2014. And how proud I was to meet such guys. And now she has made a surprise for herself: the trophy catfish has become a trophy of occupation ...
It's time to slowly plan to go fishing after the spawning ban. To speed up the time to Victory a little more!
