Історичний факт, який сьогодні шокує кожного адекватного українця.
5 грудня 1994 року було підписано Будапештський меморандум. Україна, Російська Федерація, Велика Британія та Сполучені Штати Америки, згідно підписаного меморандуму, мали поважати незалежність, суверенітет та чинні кордони України, утримуватися від будь-яких проявів агресії щодо України, в тому числі і від економічного тиску.
5 грудня 1998 року Україна і США підписали угоду про ліквідацію українських 44 важких бомбардувальників і 1068 крилатих ракет Х-55 повітряного базування.
І вже 16 листопада 1998 року закипіла 'робота'. Виконуючи свої благородні наміри, згідно підписаної угоди, Україна приступила до знищення стратегічних бомбардувальників. Відбувалося це на кошти США, які були виділені за програмою Нанна-Лугара. Показово-помпезно, у присутності американських сенаторів Річарда Лугара і Карла Левіна, було розрізано перший український Ту-160 з бортовим номером «24». Якому не виповнилося на той момент навіть 10 років. А наліт становив всього 466 годин, а це за такий період - ніщо для такого літака.
Другий власноруч знищений нами був літак 1991 року випуску із нальотом менше ста годин... Бортовий номер «14» утилізували аж до листопаду 1999 року.
Загалом на протязі трьох років, із 1996-го до 1999-го, Україна ліквідувала 29 літаків Ту-160 і Ту-95МС та 487 крилатих ракет повітряного базування класу Х-55. А тепер, увага! На той час була домовленість між Україною та Росією, згідно якій 'братам-росіянцям' було передано три Ту-95МС, вісім Ту – 160 (із 38, що підлягали ліквідації) та 581 крилата ракета повітряного базування. І з 21 лютого 2000 року вся ця техніка була перебазована у росію.
Через два десятиліття Будапештський меморандум росія порушила, здійснивши збройну агресію проти України у 2014 році. А ще через 8 років всі ці літаки та ракети, які ми передали 'братнім' сусідам, полетіли на наші голови. Підступно. Підло. Без ніяких на те причин...
Війна проти російських загарбників забирає життя та здоров'я наших найкращих бійців. Також страждають прості мирні жителі, втрачаючи і життя, і здоров'я, і свій дім. Нас хочуть стерти з лиця землі ті, хто обіцяв утримуватися від будь-яких проявів агресії щодо України...
Ціна довіри виявилась занадто жорстокою. Невідомо, скільки ще треба докласти сил, щоб перемогти підлу росію. І чим далі, тим стає важче переконати світ активніше протидіяти країні-агресору за допомогою санкцій. Стає важче і з допомогою від Заходу: обіцянки надто довго виконуються. А в цей час росія і далі вбиває та руйнує Україну.
І коли я дивлюся і бачу, що чорне - це чорне, а біле - то біле, не можу зрозуміти: невже цього не видно світовим лідерам? Чи то рожеві окуляри заважають?
Боляче.
Так благородно все починалось.
Такі ресурси знищено.
І як же зараз їх не вистачає...
