У 2013-2014 роках, коли країна вибухнула гнівом незадоволення проросійським режимом, який намагався перетворити нашу країну на подобу теперішньої Росії, в інтернеті почали з'являтися системні тексти про те, як не стати об'єктом маніпуляцій. Раніше їх не було через цензуру, а ще раніше проблема була менш гострою.
Маніпуляцій, інформаційних вірусів і фейків в загальносвітовому медіапросторі стає все більше і більше з кожним роком. А інформаційний імунітет суспільства слабшає. Є країни, де цього імунітету все практично не лишилось. Наприклад, за поребриком. Але якщо бути чесними, до великої війни у нас з вами теж справи були кепські.
Є невелика надія, що мене все таки хтось читає, тому приведу тут інформацію, яка всім нам є корисною. Навіть якщо ви уже все знаєте, то нагадати не буде зайвим.
Інформаційна гігієна
Під час війни внутрішні та зовнішні маніпулятори роблять усе можливе, щоб
використати страх, розгубленість, злість, ненависть, відчай людей для донесення власних меседжів. Тому поруч з реальними новинами є замовні
матеріали, що спрямовані на досягнення певних цілей. В даному випадку я кажу про зміну суспільної думки та розкол суспільства.
Українське інформаційне поле під час війни є такою собі солянкою із наступних складників:
- реальні новини
- внутрішньополітичні ігри
- хайп
- фейки
- ворожі ІПСО
- інформація "для експорту на західну аудиторію"
- одвічні українські срачі.
Приблизно так. І нам, як споживачам цієї солянки, треба бути обережними. Не забувати при перегляді новин найперше задавати собі три базові запитання, особливо коли бачимо сенсаційні заголовки (клікбейт):
➔ Чому я це бачу?
➔ Хто це транслює?
➔ Яких цілей хоче досягти замовник інформації? (Моє улюблене - Щоби що?)
Після відповіді на них ви зможете корегувати власну реакцію та поведінку, а
також не станете інструментом у досягненні ворогом власних цілей. Найпоширеніші помилки медіа під час війни: гонитва за оперативністю, коментарі псевдоекспертів, плутанина з джерелами.
Інколи допомагає обговорення новини з тим, в кого розвинуте аналітичне мислення.
Білий список “Інституту масової інформації” (ІМІ)
До Білого списку найякісніших онлайн-медіа ввійшли такі редакції:
- Суспільне,
- Громадське,
- "Ліга",
- "Українська правда",
- Укрінформ,
- Радіо Свобода,
- "Дзеркало тижня",
- НВ,
- "Еспресо",
- "Бабель".
Такими є результати чергового витка двоетапного глибинного моніторингу онлайн-медіа, який Інститут масової інформації проводить раз на пів року.
До переліку доєдналося три нових медіа: НВ, "Еспресо" та "Бабель".
Як вони це роблять.
На першому етапі 50 популярних українських онлайн-медіа оцінювалися на предмет наявності маніпуляцій, фейків, чорного піару.
На другому етапі дослідження медіа, які пройшли перший етап, аналізувалися за такими критеріями: стандарти балансу, достовірності та відокремлення фактів від коментарів, наявність на ресурсах джинси, сексизму та мови ворожнечі, а також на предмет прозорості – наявності на сайті контактів, редакційних політик, фінансової прозорості.
За результатами аналізу, рівень дотримання професійних стандартів на ресурсах, які ввійшли до Білого списку, в середньому становить близько 96%. У центральній стрічці новин на цих сайтах не виявлено джинси (хоча траплялися матеріали з неналежним маркуванням), мови ворожнечі, сексизму та фейків.
Мілітарний аналіз
Це те, що зараз цікавить буквально всіх.
Ось перелік медіа у яких сконцентрована якісна воєнна експертиза й аналітика:
- Тексти
- Мілітарний
- Новинарня
- Цензор.нет
Іноземні ЗМІ
В Україні іноземним медіа довіряють. Адже позначка "іноземне" для тих, хто народився чи жив в СРСР була безапеляційним знаком якості. Водночас є світові медіа, де й без прямого впливу РФ журналістська етика й об’єктивність почала шкутильгати.
Іноземні ЗМІ не завжди є кращими за українські з точки зору оперативності та точності донесення інформації.
Недостатня експертиза. Іноді іноземні ЗМІ, глибоко не розбираючись у
тонкощах російсько-українського протистояння, залучають в ролі
експертів прихованих прихильників російських імперських амбіцій.Авторство матеріалів. Іноземні ЗМІ мають офіси в різних країнах світу.
Не дивно, що умовний співробітник московського офісу цілком
серйозно зможе публікувати заяви Ігоря Гіркіна не як терориста, а
“військового аналітика”.Неточності перекладу. Неправильний переклад окремих слів, що мають
близьке, проте не ідентичне, значення, можуть спричинити серйозні
непорозуміння та хвилю обурення. Так було у випадку з березневими
заявами Ердогана про “порозуміння”/”компроміс” між Україною та
Росією під час переговорів в Туреччині.Маніпулятивні матеріали. Під час війни іноземні ЗМІ нерідко публікують інформацію, що дублювала російські наративи.
Найяскравіший приклад поширення російських повідомлень сумнівної якості у провідних медіа — це британське інформагентство Reuters та платформа Reuters Connect, що надає підписникам новини з більш як сімдесяти новинних агенцій світу. Більше можна почитати тут.
Далі буде.