Привіт, друзі! (я так пишу за звичкою, сподіваюся, що мене читають мої підписники, яких я можу так назвати, бо я раніше читав стрічку новин лише тих, спільнот, де публікувався, а до загальної стрічки новин не дивився, але я вже виправився і читаю свій News Feed набагато частіше 😊). Отож, я натрапив на цю нову для мене спільноту, то ж я вирішив опублікувати тут хоча б один пост.
А хочу я розповісти вам про чудовий день, проведений разом із сином у центрі Львова. Це було рівно три тижні тому, то якраз початок золотої осені, тому нижче буде багато осінніх фото 🙂. Ми тоді мали відвідати дитячого стоматолога із плановим візитом, але нам було призначено на дуже незручний час. Чому? Бо у нас немає власного авто, тому потрібно добиратися маршруткою. А в обідній час чомусь дуже велика перерва, аж дві години. Тому довелося виїхати зазделегідь і придумати, чим займатися дві години. Це було дуже незручно мені, бо я мав багато роботи, проте я не шкодую про це, бо це був чудовий осінній день, і я провів його разом з сином. А вирішив я піти з ним на новий дитячий майданчик в парку Франка. Ми ішли туди пішки від пам'ятника Шевченку, куди приїхали тролейбусом, тому ще мали можливість прогулятися центром Львова.
Каштани на проспекті Свободи вже побуріли через хворобу, яка змушує їхнє листя завчасно жовтіти, забув її назву.
Але на бруковані бічні вулиці вже нападало перше "справжнє" осіннє листя з дерева біля "Пузатої хати", більшість листя на якому ще зелене. Але осінній вайб вже відчувається.
Біля універу (університету Франка) жовтого опалого листя вже набагато більше:
Вирішую зрізати біля пам'ятника Франку. Голуб скоса дивиться на таку наглість:
Озираюся назад. Головний корпус універу виглядає велично. Хоча я вчився у Політесі, який викликає у мене ностальгію, проте з цією будівлею теж пов'язано багато спогадів, бо розташована вона в самісінькому центрі Львова.
Так, заходимо у сам парк Франка (чи Костюшка, як багато хто каже, але це стара назва, яку втім ще багато-хто використовує). Він ще несподівано майже повністю зелений і на парковій доріжці майже немає опалого листя. Проте осінь таки присутня у парку, потім побачите.
Ось ми і підійшли до майданчика. В самому "замку" в центрі робітник проводив якісь роботи зі шліфування, тому я спочатку подумав, що туди не можна, але виявилося, що діти там гралися, але на віддалі від того місця, де активно працювала шліфувальна машинка, то і Маркіян туди пішов з мого дозволу.
Він швидко освоїв всі локації, особливо дві гірки, з яких можна була спускатися на попі. Але одна з них була сильно запилючена через вище згадане шліфування, то д Маркіян швидко зібрав весь пил після деревообробки своїми штанами, зробивши гірку чистою для інших дітей 😄. Щоправда той пил потім легко стріпався, бо був повністю сухий.
Голуби і тут за мною пильно спостерігали:
Бачите, тут вже присутність осені відчувається нагабато сильніше:
Ще трохи побігали по підвісних патицюрах:
Перевірили лазанку:
Нарешті настав час поволі іти з парку, щоб не запізнитися до стоматолога, хоча Маркіян покидав дитячий майданчик неохоче, адже він справді чудовий і біля нас такого немає. Але я завбачливо попередив про це сина і дав йому ще десть хвилин, то ж це подіяло)).
Я думав, що зможу "втиснути" все в один допис, але це дуже важко та й не хочеться перевантажувати читачів візуалом, то ж нашу подальшу пішк прогулянку по вулицях осіннього Львова я продовжу у наступному дописі.