Привіт, друзі!
Як я вже неодноразово згадувала у своїх дописах і ділилася з вами результатами своїх робіт, я дуже люблю робити поробки із сухостою, сухоцвітів, шишок — усього, що дарує природа. Усе це можна знайти, навіть не піднімаючи голови: сухі квіти, трава — їх легко зібрати просто із землі. Так само гілочки, шишки — не потрібно нікуди дертися чи щось зрізати. Просто бери, підбирай і твори красу.
У мене вдома лежать цілі пакети цього «добра», як каже чоловік, — сіна, яке чекає свого часу. Чекає тієї хвилинки натхнення. Хоча, якщо чесно, більше чекає тієї рідкісної миті, коли я знайду трохи часу для себе, щоб діти бодай якийсь час не «мамкали» безперервно. І, звісно, потрібен привід для душі. Творити можна й просто так, але це трапляється дуже рідко — через брак часу.
Незабаром у моєї подруги, куми, день народження, тож я вирішила подарувати їй вінок ручної роботи. На фото видно, як я його плела. Вийшов вінок, який не зів’яне, бо він уже з «зів’ялого» матеріалу. Трохи смішно звучить, але ця краса вже має той вигляд, який не зміниться. І це, мабуть, найкраща частина сухостою — він залишається таким, яким вже є на момент творення виробу. І він не менш красивий, ніж живі квіти ☺️.
До речі, показала я цей вінок чоловікові. Він висів на каміні, і я питаю: «Бачиш?» Він спочатку не помітив різниці (бо там до того висів мій різдвяний вінок). Я його ледь не прибила! Бо ж той — різдвяний, зовсім інший, із шишками. Але чоловік чесно побачив загрозу в моїх очах і швидко виправився: «Ой-ой, той інший, там шишки були, той різдвяний. Ти щось нове зробила». 😄
І це і смішно, і не дуже. Хоча я, в принципі, його розумію. Ми всі живемо у своїх бульбашках, у своїх обов’язках. У кожного з нас є справи, за які відповідаємо тільки ми. І, на жаль, ми не завжди помічаємо, що роблять інші.
Мабуть, це трохи сумно — бути дорослими. Бо є багато завантаженості, багато обов’язків. Поки діти малі, вони ще не хочуть допомагати. А чи захочуть потім — не факт, адже в них будуть уже свої діти й свої турботи. Отак якось.
