Вітаю всіх! Мій ранок і день одинаковий від інших різниці не має. Інколи мене бентежать думки які в цивільному житті ніколи нікому не говорив би. Даже в подумках не було, коли потрапив в інший світ не такий як зараз. Кожного разу коли гинуть цивільні зʼявляється питання, скільки ще повинно загинути, щоб всі зрозуміли, що тільки зі зброєю в руках є шанс перемогти.
Що тільки всі разом ми зможемо врятувати країну. Кожен повинен зрозуміти, що цивільні не мають ніякої можливості захиститись, тільки в лавах ЗСУ ви зможете захистити свій дім, свою сімʼю, та країну.
Не будемо про сумне воно і так щас кожного не тільки цивільноно але і війскового бентежить. Я так скучив за домом, за родиною та котом . Якого що разу присилає фото моя дружина. Ви не взмозі уявити скільки їх у мене. Як же добре коли був дома поряд рідні і близькі люди.
Але думка моя така скоріше хай все закінчеться і коден із війскових повернеться до рідних.
