Привіт, друзі. Знову я не виспався, а надворі похмуро й дощ і це теж не додає мені бадьорості, хоча вчора ще була сонячна погода. Ніч теж видалася важкою: малий прокинувся гарячий, кричав, намагався втекти з ліжка й бігти до старших дітей. Довелося міряти температуру й давати жарознижувальне. Дружина дала йому Нурофен — я, чесно кажучи, щойно добрих секунд тридцять намагався пригадати назву, хоча це дуже поширені ліки і не знаю чому я впав у такий ступор, мабуть брак концентрації через недосип.
Перед тим як знову братися за шпалери, мені точно потрібно ще одне горнятко кави. О, забув сказати - вчора ми почали клеїти шпалери у кімнаті доньки. Ми цього ніколи толком не робили, хіба що дружина колись давно клеїла паперові шпалери — але це зовсім не той досвід, який допомагає зараз. Флізелінові шпалери, кажуть, легкі в роботі: клей наноситься просто на стіну, нічого не треба вимочувати… але влучити точно в стик все одно важко, то ж це для нас зовсім не було легко Десь пів міліметра вліво-вправо — і вже видно недолік.
Сьогодні ми мусимо використати клей (який я розвів із порушку вчора) щоб не скис за вихідні. Сьогодні день буде дуже насичений: хочемо закінчити поклейку, принаймні виробити клей, а в ідеалі — доробити всю кімнату. Потім ще треба завезти дітей до бабусі. Якщо все піде за планом, поїдемо до Яворова, а звідти вже маршруткою до Шегинь. А завтра рушимо до кордону.
Тож не буду гаяти часу. Як казав Майкл Щур: вйо до роботи!
