Привіт, друзі! Кілька днів я був відсутній тут і не писав дописів. На це були свої причини — святкування днів народження дітей, а також поїздка на лижі. Але про це я сьогодні розповідати не буду. Натомість хочу продовжити з вами свої «валенсійські оповідки», як я їх називаю.
Ця серія вже поступово добігає завершення. Я потроху наближаюся до того, щоб підсумувати весь цей матеріал — усі спогади, які здобув під час короткої, але дуже насиченої поїздки.
Сьогодні хочу розповісти вам про одну дуже цікаву рослину, хоча тоді, під час прогулянки, я ще не знав, що вона виявиться настільки незвичною.
Дорогою до пляжу, до моря, в якому ми все ж таки вирішили скупатися — попри холодну погоду, сильний вітер і хвилі, я звернув увагу на одну алею, де була прокладена дерев’яна доріжка з дощок.
Вздовж цієї алеї росли дуже цікаві дерева. Вони здалися мені смутно знайомими — особливо їхні плоди, але я ніяк не міг пригадати, що саме вони мені нагадують. Я зробив кілька фото, якими зараз із вами ділюся.
І вже перед написанням цього допису вирішив ідентифікувати рослину, скориставшись доступними інструментами — Google Lens у зв’язці з асистентом Gemini. Процес виявився не таким простим, але зрештою я отримав точну відповідь.
Це була бела бела омбра, або омбу — дуже цікава рослина. Хоча зовні вона виглядає як дерево, насправді це гігантська трав’яниста рослина, яка з часом дерев’яніє. Її латинська назва — Phytolacca dioica.
І тут у мене одразу «клацнуло» в голові: в Україні в багатьох садах зараз росте фітолака американська (Phytolacca americana), яку ще називають лаконосом. Її китиці з темними ягодами дуже схожі на плоди омбу — форма майже ідентична.
Ці рослини належать до одного родинного кола й походять з Американського континенту. Але омбу родом із Південної Америки й може досягати величезних розмірів, виглядаючи як повноцінне дерево. Його коріння утворює масивні, вузлуваті нарости — це добре видно на фото.
Лаконос американський у нас теж має подібну особливість росту, але через клімат і морози він не досягає таких масштабів. А от в Іспанії омбу почувається чудово — його часто використовують у ландшафтному дизайні, для створення тіні. Зокрема, його висаджують у садах Турії, про які я вже розповідав, а також в інших парках і алеях.
Отак ще один цікавий факт відкрився для мене вже після подорожі, під час обробки фотографій. Насправді дуже захопливо користуватися сучасними інструментами: штучний інтелект сьогодні значно полегшує ідентифікацію та аналіз інформації.
І тут не можу не провести паралель. Я уявляю, як цими ж інструментами користуються нашіOSINT-дослідники, які аналізують відкриту інформацію, зокрема й про російських військових та терористів. Те, що для звичайної людини виглядає як дрібниця, для фахівців із такими інструментами перетворюється на величезний масив даних. Але кожна палка має два кінці.
Саме тому хочу наголосити для українців, які читають цей допис: будьте дуже обережні з тим, що і де ви публікуєте. Будь-яка інформація, пов’язана з місцями, пересуваннями чи військовою активністю, може бути використана ворогом для завдання шкоди й убивства українців, мирних жителів зокрема, не тільки військових. Бо ми маємо справу не з людьми, а з убивцями і адептами "остаточного вирішення українського питання" (так, нацисти воюють проти нас, а називають ними нас) , які відкрито прагнуть знищення українського народу. Це геноцид, і вони цього не приховують. Але я щиро вірю, що справедлива кара зрештою їх наздожене — рано чи пізно.
